Неділя, 21.04.2019, 03:41
Вітаю Вас Гість | RSS

Канізька ЗШ І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 259
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

ЧЕРЕДНИК МАКСИМ ВІКТОРОВИЧ

випускник Канізької ЗШ І-ІІІ ступенів 2013 року

старший солдат 25-ої аеромобільної бригади,  який героїчно загинув 22 січня 2015 року при виконанні військового обов’язку за незалежність та територіальну цілісність України

Чередник Максим Вікторович народився 01.01.1995року в м. Жовті Води. З 4-х років проживав разом з батьком в с.Каніж Новомиргородського району Кіровоградської області.  Зростав він у неповній сім’ї, його вихователями були бабуся і тато. До 1 класу Канізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  вступив у 2002 році. Був допитливим, здібним, чуйним, добрим,справедливим, цікавим хлопчиком , який прагнув все дізнатися, все зрозуміти, всьому навчитися. В дитинстві любив малювати.  У 3 класі став переможцем районного конкурсу малюнків «Збережемо ліс!», де зайняв ІІІ місце і був нагороджений дипломом.  Максим  надавав перевагу предметам  математичного циклу, мав здібності до вивчення математики. Найскладніші завдання він розв’язував першим, захоплювався логічними вправами, найкраще в класі розв’язував рівняння. На уроках завжди був уважний, активний, наполегливий, допомагав товаришам. А коли траплялася важка задача, він ніколи не пасував, неодмінно мав її розв’язати. Був  постійним учасником шкільних та районних олімпіад з математики, Міжнародного математичного  конкурсу «Кенгуру».  Максим  брав активну участь у класних та загальношкільних заходах, мав артистичні здібності і всі ролі були йому під силу

Максим  народився, щоб жити, жити змістовно, насичено і повноцінно. Для цього він докладав усіх зусиль. Наполегливо оволодівав різними  заняттями, чи то стосувалося навчання, чи художньої самодіяльності, чи спорту. З дитинства мріяв стати військовим, десантником, незважаючи на те, що хворів астмою і через те був звільнений від занять фізкультурою. Хлопець наполегливо боровся зі своєю недугою, натомість у вільний час  регулярно займався спортом: бігав,  разом зі старшими учнями тренувався на перекладині  або грав у футбол. Так вдалося подолати хворобу. Це була перша перемога,  отримана завдяки наполегливості, сміливості і мужності та бажанню бути здоровим.

Завжди скромний, товариський, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, самостійний, Максим користувався повагою серед учителів. Мав великий  авторитет серед товаришів, був взірцем для інших учнів. На нього завжди можна було покластися. У Максима було  багато друзів. Юнак  був прекрасним спортсменом, дуже любив футбол і баскетбол. Щодня тренувався, був одним із  форвардів  футбольної команди. Брав участь у всіх спортивних змаганнях, завжди був на вістрі атаки. 

У 2013 р. Максим закінчив Канізьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З метою вступити до військового вузу, успішно склав ЗНО. Але, як виявилося,  для омріяної військової спеціальності бракувало потрібного тесту. Він звернувся до військкомату, щоб  стати на службу до Збройних Сил України та призов на той час уже закінчився. За рекомендацією військового комісаріату  у віці 18 років Максима було зараховано на службу за контрактом до  складу 25-ої аеромобільної бригади у м. Дніпропетровську. З хлопчака він перетворився на справжнього чоловіка, дорослого і розсудливого не за роками. Одним із перших, не роздумуючи, пішов захищати Батьківщину.                           
У березні 2014 р. Максима було призначено водієм- механіком БМД. При виконанні бойових завдань на сході України  Максима було обпалено, він отримував контузії та знову повертався у стрій… 2 серпня 2014 р. наказом №449 начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України Максима було відзначено  почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість  у військовій службі» ІІІ ступеня.

17січня 2015 р. група, у складі якої був Максим, вирушила на чергове бойове  завдання, а 22 січня   в Авдіївці потрапила  під обстріл" Градів". Максим  витяг з –під обстрілу поранених та загиблих бойових побратимів. А щоб БМД не дісталася ворогові, вирішив гранатами підірвати її. Там Максима накрило снарядом "Граду"…За словами його товаришів, шансів вижити у героя не було. 30 січня 2015року у Канежі Новомиргородського району земляки попрощалися з Героєм – Максимом Чередником. Через обстріли бойові побратими тривалий час не могли забрати тіло хлопця. Все село оплакувало Максима. Для кожної родини це було особистим горем. Всі добре знали і любили цього чудового хлопця, жвавого, активного, енергійного.

Лише 1 січня йому виповнилось 20… День народження  і Різдво зустрів удома з родиною, перебуваючи в короткочасній відпустці. Максим хотів стати офіцером, після АТО продовжити навчатися військовій справі. Мріяв про власну родину. Йому треба було жити.  Любити і  виховувати  дітей. Але він  пішов захищати Батьківщину, тому що  вона покликала, тому що  по-іншому не міг, бо Україну він любив понад усе.

  28 лютого, відкривши меморіальну дошку на приміщенні школи,  колектив навчального закладу, мешканці села Канежа, гості вшанували пам'ять Чередника Максима Вікторовича. На заході з нагоди відкриття пам'ятного знаку були присутні батько Чередник Віктор Іванович та члени родини, сільський голова Татаров Леонід Олексійович, друзі Максима, однокласники, бойові побратими загиблого воїна, а також учні, вчителі, працівники школи та небайдужі люди, які прийшли вшанувати пам'ять героя. Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну-герою, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО і загинув в ім’я Батьківщини, було надано бойовим побратимам Максима.  Освятив меморіальну дошку священник УПЦ ієромонах Феоктист( Майстренко). Після мітингу всі присутні поклали квіти до  меморіальної дошки.

Адміністація, педагогічний та учнівський колективи, працівники школи щиро вдячні всім, хто долучився до благородної справи - виготовлення та встановлення меморіального знака. Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Максим з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учителів, учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Герої не вмирають! Герої живуть вічно!

На синьо-жовтих квітах - сльози-роси…
Вкраїна плаче… Плаче побратим…
Твій Подвиг нас веде. Твій погляд просить
Вітчизну і Матусю берегти!

НАЙКРАЩИЙ В СВІТІ ВОЇНЕ! СОЛДАТЕ!
Допоки сяють Сонце і Зірки,
Твоє життя - не тільки ці дві дати…
Твоє життя - це СЛАВА на Віки!

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ТРИЧІ СЛАВА
ГЕРОЮ, ЩО ПОКЛАВ СВОЄ ЖИТТЯ!!!
ХАЙ БУДЕ МИР! Весна прийде по травах…
Лелеки в рідне Небо прилетять…

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ТРИЧІ СЛАВА
ГЕРОЯМ УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІ!!!
ХАЙ БУДЕ МИР! Весна прийде по травах…
Повернуться додому журавлі…

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ТРИЧІ СЛАВА
ВАМ, НЕЗАБУТНІ, РІДНІ, ДОРОГІ!!!
ХАЙ БУДЕ МИР! Весна прийде по травах…
І заспіваєм Невмирущий Гімн!

 

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу з честю віддають

І голову схиляєм перед вами.

 

 

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Указом Президента України№436/2015 від 17 липня2015 року " за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі",  Максима нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

 Максим віддав життя  за нас з вами, за нашу вільну мирну країну. Безкорисливого, дбайливого і відданого товариша бракуватиме всім і кожному, хто знав Максима. Веселим і добрим, але з якимось постійним смутком в очах- таким він запам’ятається назавжди.

 

 

 

 

Кошик
Ваш кошик порожній
Пошук
Календар
«  Квітень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2019
Зробити безкоштовний сайт з uCoz