Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне! Про втрати завжди говорити важко і боляче, але коли із життя ідуть знайомі, рідні й близькі, то говорити важко і боляче вдвічі. Ось і цього дня ми згадали свого учня Чередника Максима, випускника 2013 року, який поліг на полі бою, який віддав життя заради мирного неба над рідною землею, заради кожного з нас. 28 лютого, відкривши меморіальну дошку,  колектив школи, мешканці села Канежа, гості вшанували пам'ять Чередника Максима Вікторовича, старшого солдата 25-ої аеромобільної бригади Збройних сил України, який героїчно загинув 22 січня 2015 року при виконанні військового обов’язку за незалежність та територіальну цілісність України. На заході з нагоди відкриття пам'ятного знаку були присутні батько Чередник Віктор Іванович та члени родини, сільський голова Татаров Леонід Олексійович, друзі Максима, однокласники, бойові побратими загиблого воїна, а також учні, вчителі, працівники школи та небайдужі люди, які прийшли вшанувати пам'ять героя. Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну-герою, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО і загинув в ім’я Батьківщини, було надано бойовим побратимам Максима.  Освятив меморіальну дошку священник УПЦ ієромонах Феоктист( Майстренко). Після мітингу всі присутні поклали квіти до  меморіальної дошки.

       За рекомендацією військового комісаріату у віці 18 років Максима було зараховано на службу за контрактом до складу 25-ої аеромобільної бригади у м. Дніпропетровську. У березні 2014 р. Максима було призначено водієм- механіком БМД. При виконанні бойових завдань на сході України Максима було обпалено, він отримував контузії та знову повертався у стрій… 2 серпня 2014 р. наказом №449 начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України Максима було відзначено почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу- Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. 17січня 2015 р. група, у складі якої був Максим, вирушила на чергове бойове завдання, а 22 січня в Авдіївці потрапила під обстріл Градів. Максим витяг з –під обстрілу поранених та загиблих бойових побратимів. А щоб БМД не дісталася ворогові, вирішив гранатами підірвати її. Там Максима накрило снарядом Граду…За словами його товаришів, шансів вижити у героя не було. Лише 1 січня йому виповнилось 20… Йому треба було жити. Любити і виховувати дітей. Але він пішов захищати Батьківщину, тому що вона покликала, тому що по-іншому не міг, бо Україну він любив понад усе. Він обіцяв повернутися, але не піти не міг, адже був справжнім патріотом. Максим віддав життя за нас з вами, за нашу вільну мирну країну. Безкорисливого, дбайливого і відданого товариша бракуватиме всім і кожному, хто знав Максима. Веселим і добрим, але з якимось постійним смутком в очах- таким він запам’ятається назавжди. Ми гордимося твоїм подвигом, у наших серцях вічно буде жити пам'ять про тебе. Хай земля тобі буде пухом!

Адміністація, педагогічний та учнівський колективи, працівники школи щиро вдячні всім, хто долучився до благородної справи - виготовлення та встановлення меморіального знака. Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв. Максим з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учителів, учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Герої не вмирають! Герої живуть вічно!

Герої не вмирають і не вмруть,

Героїв пам'ятатимуть віками .

Їм славу з честю віддають

І голову схиляєм перед вами.