Сьогодні 1грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом, про що офіційно було оголошено Організацією Об’єднаних  Націй ще у 1988 році.  У школі до цього пам'ятного дня під керівництвом соціального педагога Супрунюк В.В. проведено інформаційно-тематичну лінійку, організовано виставку малюнків учнів 1-4 класів. Учні 5-11 класів  переглянули фільм "Що ми знаємо про СНІД", а учні 8-11 класів - відеоролик"Правда про СНІД". Також  учні 5-8 класів одягли на груди   червоні стрічки -символи порозуміння з ВІЛ-інфікованими людьми. У цей день по всьому світу люди виражають підтримку хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД, привертається неабияка увага громадськості та ЗМІ до вирішення проблеми поширення епідемії, боротьби з проявами дискримінації хворих на ВІЛ/СНІД, толерантного ставлення до них тощо. Червона стрічка є символом небайдужості до цих та ще багатьох проблем, пов`язаних з боротьбою зі СНІДом, символом висловлення солідарності та розуміння тих, кого ця проблема торкнулася безпосередньо, символом протесту проти необізнаності, знаком пам`яті про померлих від СНІДу , знаком солідарності з лікарями, з усіма, хто намагається протидіяти епідемії, закликом до конкретної соціальної дії. Цей символ антиСНІДівського руху створив художник Франк Мур у квітні 1991 року, у той час коли до хвороби, яка забрала життя багатьох людей, намагались не привертати особливої уваги. СНІД- проблема,  яка стосується кожного. Адже за оцінками експертів, понад 50 мільйонів людей є ВІЛ- позитивними. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб. Кожні 14 секунд на нашій планеті на ще одну інфіковану людину стає більше. Кожний сотий дорослий житель планети інфікований. Що ж стосується нашої країни, то Україна займає одне з перших місць серед європейських держав за темпами поширення вірусу імунодефіциту людини. Щомісяця в Україні на одну тисячу людей, які живуть з ВІЛ, стає більше. Але ВІЛ-інфекція не є синонімом слова ”смерть”, і хворі на ВІЛ/СНІД мають право на гідне життя, яке залежить від багатьох медико- соціальних факторів, в тому числі і від толерантності громади в цілому, і від кожного з нас до тих, хто має цю проблему безпосередньо. Тож будьмо толерантними!