Шановні друзі!

Вітаємо всіх вас із 143-ю річницею заснування школи в Канежі! Звісно, що дім, в якому ми живемо, для нас найрідніший, а для вчителів та учнів школа є другим домом, тож бажаємо всім нам  тепла та затишку, успіхів та процвітання. Згадаймо історію!

Ще в далекому 1873 році у Канежі  було відкрито початкову школу, де навчалося 40 дітей,переважно заможних селян. У невеличкій хатині в листопаді 1888 року почала працювати однокласна церковнопарафіяльна школа .

У 1896/97 навчальному році єпархія виділила школі 35 крб., місцева церква -3крб., з них на книги і навчальне приладдя – 2крб .

Через непридатність приміщення вже в 1897 році її закрили.1896 року засновано земську початкову школу, в якій навчалося 92 дітей; 1900 року знову поновила роботу церковнопарафіяльна школа. В хатині, де вона містилася , навчалося всього 10-12 дітей .

Основна маса сільських дітей ніколи не переступала шкільного порога . У 1916 році на 5201 чоловік населення лише 100 дітей навчалося в школі, а 208 відмовлено в навчанні .

У 1920/21 навчальному році в Канежі було 2 початкові та семирічна школи, до яких ходило 450 дітей, працювало в них 16 учителів. Під час суботників у 1921 році відремонтували та пристосували під класні кімнати приміщення колишніх приватних магазинів. Влітку 1928 року уряд виділив 21 тис. крб на спорудження нового приміщення школи. 1936 року на базі семирічки відкрито середню школу. У 1939/ 40 навчальному році у двох початкових і середній школах навчалося 720 дітей  і працювало 44 вчителі. Багато уваги приділялося ліквідації неписьменності серед дорослих. У січні 1932 жителі села виступили ініціаторами збирання коштів на організацію шкіл лікнепу, в яких проводили заняття вчителі місцевих шкіл.У 1939році повністю ліквідовано малописьменність серед дорослого населення Канежа. Після визволення Канежа від німецько- фашистських загарбників вже 1квітня 1944 року почалися заняття в кількох класах середньої школи.

У 1977 році споруджено нове приміщення школи.

Діти, школа, вчителі… Слова усім відомі і знайомі. Але в кожного вони викликають свої спогади, емоції, почуття. Найчастіше — це дитинство, сміх, радість спілкування з друзями-однокласниками, веселі ігри, уроки, перерви, свята, походи… І вчителі, які спливають час від часу у твоїй пам’яті, від яких ти взяв щось для себе; слова, сказані ними, живуть в тобі і ти звертаєш на них увагу навіть у зрілому віці. Дивно, але так воно і є. Нікуди від цього не подінешся. Школа… Колись ти бурхливо жив у ній, вчився, ріс і мужнів, а тепер вона живе в тобі тихо і непомітно, але завжди присутня, готова зринути у пам’яті в будь-яку хвилину. І деколи хочеться повернутися у її багатоголосся і дзвінку радість, в ту дитячу безтурботність, де все було  так просто і легко. Хочеться відчути той політ фантазії на грані здійсненності. Це справді найкращі роки у житті людини, тому й приходять ці думки з таким теплом і легкістю, тому й не забуваються шкільні роки. І хочеться сказати про школу і вчителів найкращі слова.

Школо наша, школо,
Приголуб нас, мила,
Пригорни усіх нас,
Як голуб під крила.
Ти нас всіх научиш,
Як у світі жити,
Як зло обминати,
А добро чинити.
Бджілоньки на квітах,
Дітоньки — до школи,
Там збирають мудрість,
Як мед у полі бджоли.