Цей день започаткований Європарламентом у 2007 році як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми, – особливо жінками та дітьми, – небайдужості громадськості до цього явища та візуалізації проблеми на глобальному рівні.

Україна, оголосивши курс на євроінтеграцію, приєдналася до основних міжнародних нормативно-правових актів у сфері протидії торгівлі людьми та прийняла національне законодавство, у вересні 2010 року ратифікувала  Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. У вересні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про протидію торгівлі людьми». У 2011 році український парламент ратифікував ще один документ – Конвенцію Ради Європи № 201 про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насилля.

Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина. Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на строк від 3 до 15 років. Тому покарання злочинців, які здійснюють торгівлю людьми, є ще одним важливим завданням держави.

Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації.

Способи втягнення людей у процес торгівлі людьми різні – злочинці шукають все нові і нові методи вербування, але завжди це відбувається шляхом використання обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини, із застосуванням чи погрозою застосування насильства, із використанням службового становища, матеріальної чи іншої залежності від другої особи.

Метою торгівлі людьми завжди є експлуатація людини в будь-який спосіб – примусова праця, використання у домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, вилучення органів, сексуальна експлуатація чи створення порнографічної продукції, народження дитини примусово чи за замовленням, втягнення у злочинну діяльність чи жебракування.

За оцінками Міжнародної організації праці, у світі жертвами примусової праці є 21 мільйон осіб. Чоловіки, жінки й діти потрапляють до рук торговців людьми і вдома, і за кордоном. При цьому страждають усі країни – і країна походження, транзиту, і країна призначення. За даними Управління ООН з наркотиків і злочинності, близько третини всіх жертв торгівлі людьми – діти. Частка жінок і дітей серед жертв торгівлі людьми становить 71%.За оцінками Міжнародної організації з міграції, близько 160 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Правозахисники, посилаючись на оцінки МВС України, стверджують, що щороку у тенета работоргівців потрапляє близько 7 тисяч українців. Україна є однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Якщо на початку 2000 років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація. Так само змінилося і співвідношення жертв торгівлі людьми за статтю – якщо раніше майже 85% потерпілих були жінки, то зараз – половину, а то й більшість складають чоловіки.