Л. М. Кірішко, Л. Я. Саєнко

Формування національної свідомості школярів

на матеріалах історії рідного краю

У статті розкривається досвід роботи педагогічного колективу Канізької загальноосвітньої школи Новомиргородської райдержадміністрації з виховання в учнівської молоді патріотичних почуттів, любові до рідного краю, поваги до національних цінностей, утвердження в свідомості учнів власної національної гідності.

Розбудова незалежної української держави поставила нові завдання перед суспільством узагалі і перед школою зокрема. Виконання цих завдань вимагає кардинальних змін у вихованні підростаючих поколінь, яке є головним гарантом оновлення і процвітання нашої Батьківщини.

«Виховання в сучасній школі має поєднувати виховання для потреб нації, держави, людської цивілізації і особистості. Особливої уваги потребує організація національного виховання школярів. Це насамперед викликано необхідністю національно-культурного відродження українців та потребами розбудови незалежної, самостійної української держави» [10, с. 298].

Головною метою національного виховання у Національній доктрині розвитку освіти визначено «виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадянському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури» [6].

Видатний український педагог Григорій Ващенко зазначав, що «національне виховання молоді є найважливішим завданням нашого народу»     [2, с. 172].

Український народ має великі надбання у вихованні людських чеснот. Упродовж віків із покоління до покоління передавалися звичаї, обряди й традиції, які допомагали виховувати вмілих господарів, справжніх патріотів свого краю й рідної землі, морально зрілих і фізично досконалих громадян.

«Свій нарід українець мусить любити так, як діти люблять своїх батьків: любити його традиції, свою рідну мову, свою пісню, звичаї, любити природу, серед якої він живе, його культуру». [2,с. 172].

        Педагогам Канізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Новомиргородської райдержадміністрації вдалося в реформувальній течії створити школу, яка є своєрідним острівцем плекання Людини, Особистості, Громадянина. Колектив однодумців опорної школи, який очолює директор  Микола Павлович Український, працює над виховною проблемою: «Формування в учнів національної самосвідомості засобами українського народознавства».        

З 2003-2004 н. р. в школі викладається курс народознавства, спрямований на формування національної свідомості підростаючого покоління через актуалізацію національних цінностей, до яких належить національна ідея, що втілює в собі прагнення до державності та соборності, патріотизм і готовність до захисту Батьківщини, пошана до державних та національних символів, Гімну та Конституції України, любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій.

«Треба плекати наші традиції і щодо виховання у молоді пошани до батьків і взагалі до старших, що є основою суспільного і державного ладу»         [1, с. 186]. Учні усвідомлюють свою етнічну приналежність з перших днів їх життя у сім'ї – з материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях і обрядах. У сім'ї і в школі діти засвоюють шанобливе ставлення до видатних українських історичних і культурних діячів, повагу до ідеалів, за які вони боролися.

Демократизація виховного процесу сприяє гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, діалогу між поколіннями. Найголовнішим у формуванні національної свідомості школярів залишається забезпечення послідовності, наступності та взаємної узгодженості вимог сім'ї, школи та громадськості, єдності ідеалів, щоб з міцними знаннями школярі набували таких рис, як організованість, дисциплінованість, ініціативність, вимогливість до себе, розширювали кругозір і ерудицію, ставали національно-свідомими громадянами, патріотами незалежної Української держави, її захисниками, переконаними прихильниками гуманізму, демократизму і високих моральних цінностей.

«У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, бо виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості», - підкреслював К. Ушинський [12, с. 48]. На формування національної самосвідомості школярів впливають :

- особистий приклад учителя, вихователя як національно свідомої людини з глибоким почуттям особистої гідності, любові до рідного краю;

- використання педагогом мовного багатства українського народу, прикладів з історії України, народних традицій та обрядів, матеріалів історії краю;

- відмова від авторитаризму у взаєминах з учнями, організація та проведення занять на засадах співробітництва і співтворчості вчителя і учнів;

- наведення прикладів здобутків української матеріальної і духовної культури (живопису, скульптури, архітектури, самобутнього народного мистецтва, надбань освіти, літератури, музики, співу, театру тощо) і вплив її на розвиток інших народів світу, зокрема, на наших сусідів;

- ознайомлення з внеском українських вчених у розвиток науки, техніки, виробництва та ін.;

- висвітлення прикладів народних виховних ідеалів за джерелами української етнопедагогіки, української козацької педагогіки.

Педагогічний колектив школи – це колектив однодумців, здатних до спільної роботи й пошуку. Завдяки копіткій праці педагогів, їх організаторським здібностям та вмінню разом створювати затишок для учнів, облаштовано належне середовище. В розпорядженні учнів знаходяться 9 навчальних кабінетів, а також бібліотека, читальний зал, кімната казок В.О.Сухомлинського (обладнана у      2007 році), спортивний зал і майданчик, музейний комплекс, куточки хліба та державних символів України, «Життя школи», живий куточок, зелений клас. У 2007 році обладнано сучасний кабінет інформатики. Стіни шкільних рекреацій естетично оформлені у національному стилі малюнками краєвидів давнього українського села, ілюстраціями до українських народних казок.

Важливим засобом формування і розвитку патріотичних якостей школярів є рідна мова, в якій «відбиваються природа, серед якої живе народ, його історія, здобутки культури, психологічні властивості й світогляд» [13, с. 155]. Виховні заходи у школі проводяться виключно українською.

Притаманну дітям допитливість, прагнення до активної діяльності вчителі підтримують і розвивають через позакласну роботу. В закладі створено необхідні умови для розвитку творчої особистості. Кожен учень знаходить захоплюючу справу, улюблене заняття. Участь дітей у пізнавальних конкурсах, інтелектуальних іграх, олімпіадах, заняття в різноманітних гуртках стимулює розвиток їх здібностей.

Школа є своєрідним культурно-освітнім центром, де результативно функціонують гуртки художньо-естетичного, спортивно-оздоровчого, краєзнавчо-пошукового профілю.

На громадських засадах учителями-ентузіастами організовано роботу літературних гуртків «Слово» (керівник Н.К. Ніколаєнко) і «Проба» (керівник Ф.М Гордієнко.). На заняттях учні роблять перші літературні спроби, пишуть і аналізують свої прозові і поетичні твори про рідну домівку, свою родину та земляків, а ще – про природу та красу свого села. Кращі з них перемагають у різних конкурсах, друкуються на шпальтах місцевої і всеукраїнських газет.

Учасники музичного гуртка (керівник М.П. Український) виконують народні пісні, грають на музичних інструментах. На кожному святі вони демонструють багатожанрову концертну програму, до якої входять хореографічні, вокальні, вокально-інструментальні композиції, художнє читання. Захоплююче звучить пісня про рідне село Каніж у виконанні вчителів та учнів.

З метою вивчення школярами народних ремесел та поновлення традицій сільських майстрів у 2006 р. в школі організовано роботу гуртка декоративної різьби по дереву (керівник Б.П Грималовський), де учні мають можливість у вільний від навчання час розвивати свої здібності, набувати практичних умінь. Також знайомляться з орнаментальними мотивами, навчаються відчувати гармонію між декором та формою виробу, його матеріалом, текстурою, призначенням. Вони виготовляють власними руками декоративно-вжиткові вироби: рамки для картин, скриньки тощо, дбаючи про чіткість, точність, певну витонченість роботи. Роботи гуртківців беруть участь у районних та обласних виставках. Саме народні ремесла найбільшою мірою сприяють трудовому вихованню школярів.

На заняттях гуртка народної вишивки (керівник Л.Ю Савіцька) учні займаються українською народною вишивкою, знайомляться з роботами сучасних майстринь вишивальної справи, осягають культуру свого регіону. Це сприяє прилученню дітей до духовних скарбниць свого народу.

Не можна сьогодні уявити процес осмислення національного «Я» без історичної освіти кожного громадянина України, без знання ним минувшини рідного краю. З цією метою з 2006 року у школі працює історико-краєзнавчий гурток (керівник М.М Чоботар).

Педагоги прищеплюють школярам з найменших літ любов до рідної місцевості, «малої» батьківщини, залучаючи до проведення пошукової, дослідницької роботи в селі, під час якої вони збирають оповідання, легенди від старожилів про назви вулиць, урочищ, кутків, вивчають історію назви свого села. Із уст старших людей учні чують цікаві оповідки про походження криниць, давніх шляхів. У кожному переказі або легенді відтворено глибину століть, оспівано мужність жителів отчої землі.

Важливе місце в роботі посідає збирання розповідей, публікацій та книг про рідний край, народну творчість, вивчення біографій відомих людей, які вийшли з села Канежа, збір матеріалів про них, створення альбомів. Такий матеріал використовують під час проведення уроків про рідний край, учнівських конференцій.

Формуванню національної самосвідомості школярів сприяє діяльність оберега історичної пам'яті, осередку духовності в школі, любовно оформленого вчителями й учнями музейного комплексу, до складу якого входять кімната-музей «Українська світлиця» (завідуюча Т.М Коломієць), історичний музей (завідуюча М.М Чоботар), музей історії школи (завідуюча Н.К Ніколаєнко) та відкритий у 2007 році музей Т.Г.Шевченка (завідуюча Ф.М Гордієнко).

Музей вивчає і популяризує творчість Кобзаря. Якщо на Тарасовій горі учні відкрили для себе дивосвіт української культури, одним з визначних творців якої був і залишається поетичний і художній геній Т.Г.Шевченка, то в шкільний музей вони приносять власноруч вишиті портрети Тараса, виконують тут музичні та поетичні твори. У музеї зібрано матеріали про життя і творчість генія української нації, видання його творів. Музей співпрацює з Шевченківським національним заповідником у Каневі.

Щорічно 21 лютого святково відзначається Міжнародний день рідної мови. На початку березня проходить Шевченківський тиждень. У день Шевченкового свята в школі звучать Кобзареві вірші, співає хор, діти розігрують українські народні сюжети. Ансамбль гітаристів виконує пісні на слова поета, діє виставка учнівських робіт-ілюстрацій до творів Т.Г.Шевченка.

Кімнату-музей «Українська світлиця» було організовано з метою ознайомлення учнів зі зразками української матеріальної культури, розширення й поглиблення їх знань з народознавства та розвитку в них інтересу до української минувшини. Тут експонуються зібрані школярами предмети побуту ХІХ-ХХ ст. Інтер'єр стародавньої української хати, яскраві і самобутні експонати відображають життя і побут наших предків, викликають інтерес до вивчення української історії та культури.

Експозиція історичного музею скомпонована за історико-хронологічним принципом у три розділи: «Заснування села»; «Канізьке повстання»; «Наші земляки – герої Великої Вітчизняної війни». Матеріали військово-патріотичної тематики розширюють знання учнів з історії рідного краю, сприяють формуванню їх національної та громадської позиції на прикладах героїчного минулого. Школа підтримує тісний зв'язок з радами ветеранів села, району, музей співпрацює також з кожним ветераном окремо, проводить значну пошукову та громадську роботу.

«Патріотичне виховання особистості розпочинається з вивчення історії рідної школи, краю, свого народу», - зазначає Микола Павлович. Музей історії школи відображає досягнення навчального закладу та його вихованців. Тут пишеться літопис школи, зберігаються спогади про вчителів, які колись працювали тут, колективні фото випусків школи за багато років, окремих випускників різних років, учнівська форма, а учні випускного класу щороку дарують рушник, на якому вишиті прізвища учнів та класного керівника. Музей підтримує зв'язок з випускниками школи, листується з письменником Броніславом Спринчаном — уродженцем с. Канежа.

Потенціал музеїв максимально використовується на уроках української мови і літератури, географії, історії, українознавства, образотворчого мистецтва та ін., під час тематичних і оглядових екскурсій, зустрічей, виховних заходів, що проводяться тут і сприяють вихованню у дітей національної свідомості та гідності, відчуття етнічної причетності до свого народу. Екскурсоводи-школярі знайомлять відвідувачів з історією школи, рідного краю, фактами з життя та діяльності людей, що прославили їх. Педагоги діляться досвідом роботи з колегами району, області. Гостями музеїв є жителі села, району, області.               У 2007 році їх відвідала делегація членів товариства «Пам'ять» з м. Белграда (Сербія). Нащадки перших поселенців, засновників с. Канежа, були в захваті від побаченого. Разом виконували сербські танці та пісні.

У школі є куточок державної символіки. Його матеріали часто використовуються при проведенні уроків українознавства, історії України, правознавства та виховних заходів, спрямованих на формування у дітей поваги до Конституції України та символів держави.

У День соборності України старшокласників посвячують у громадяни України. Разом з паспортом громадянина України їм вручається і Повчання Володимира Мономаха, в якому найвищими ідеалами виховання є Бог і Батьківщина. Ця урочиста подія розпочинається з відвідин юнаками і дівчатами куточка державних символів України та музейного комплексу, де вони перегортають сторінки історії, слави та звитяги свого краю і краян. Юнаків і дівчат вітають представники державної влади, ветерани Великої Вітчизняної війни, батьки.

У формуванні національної свідомості школярів велику роль відіграють свята українського народу. У ці дні учні влаштовують урочисті концерти, під час яких виконують українські народні пісні, танки, читають вірші українських поетів, інсценізують казки.

На початку листопада до Дня української писемності в школі проводиться декада національно-гуманістичного виховання «Мова – душа народу», яка розпочинається зі святкової лінійки і продовжується мовними конкурсами, вікторинами, інтелектуальними іграми, виставками. «Вивченням рідного слова ми вводимо дитину в дух народу, витвір його багатовікового життя, в те єдине джерело, з якого бۥє всяка сила і всяка поезія», зазначав К. Ушинський [13, с. 157].

У день українського козацтва у школі проводяться конкурси і змагання, звучить козацька пісня про безсмертну славу козаків, велич їх подвигу. Батькам читаються лекції з української козацької педагогіки. Подобаються учням конкурси строю і пісні, розважальна програма «Ну-мо, хлопці!», що традиційно проводяться до Дня Збройних Сил України. До школи запрошуються воїни різних поколінь.

У день визволення України від німецько-фашистських загарбників, а також у день визволення Канежа та в День Перемоги учні відвідують братські могили, вшановують пам'ять полеглих героїв, покладають квіти до їх могил.

Напередодні Міжнародного Жіночого Дня у школі проходить конкурс «Ну-мо, дівчата!», де команди дівчат 9-11 класів демонструють свої знання українських народних звичаїв і обрядів, розповідають про життя і діяльність славетних дочок України, виконують народні пісні і танці. Щоб виявити кращу господарочку, змагаються в приготуванні найсмачнішої страви української національної кухні, а також беруть участь у конкурсі на кращу зачіску тощо.         8 Березня і в День матері під час теплих «зустрічей-вогників» діти вітають матерів віршами і піснями, дарують їм листівки-саморобки.

В День школи підбиваються підсумки роботи за рік, вшановуються кращі учні – переможці олімпіад, конкурсів, змагань. До цього дня пишуться святкові сторінки літопису школи: всі класи випускають стіннівки, у яких відображають найбільш пам'ятні події шкільного життя за рік, що минає. Підшивка стінних газет кожного класу за весь курс навчання зберігається у музеї історії школи. У День школи біля виставки газет дуже людно: з матеріалами знайомляться учні та численні гості – батьки, представники державної влади, громадськості, члени піклувальної ради, вчителі, які знаходяться на заслуженому відпочинку, випускники минулих років, що прийшли привітати учнів зі святом.

31 травня бентежно та урочисто лунає останній дзвінок, щороку проводжаючи випускників у доросле життя. Батьки благословляють дітей хлібом, перев'язують вишитими рушниками.

Справжню романтику юності, відчуття господаря власної долі, організатора цікавих і потрібних справ переживають учні під час екскурсій і походів по Україні і рідному краю. Під керівництвом учителів, за підтримки спонсорів і батьків школярі ознайомилися з історичними пам'ятками столиці України, шевченківськими місцями Черкащини, побували в м. Умані та на Хуторі Надія. Глибокий слід у пам'яті юнаків та дівчат залишають походи місцями бойової слави Канежа та сусіднього села Бровкове, екскурсії екологічними стежками рідного села та до місця витоку річки Інгул. Випускники 2006 року започаткували традицію саме там зустрічати світанок.

Педагоги Канізької школи щиро вірять, що благодатний вплив народних духовних скарбів українського народу виховує в молодого покоління бажання будувати в собі упродовж життя храм Добра, Краси і Правди. У кожного з них є місце, де він народився, відкрив очі і побачив світ, усвідомив своє буття, промовив перше слово, зробив перший крок, доторкнувся до своєї землі. З цього невеличкого села, з маленької крапки на карті починається відчуття Батьківщини.

Література

1.     Ващенко Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – С. 162.

2.     Ващенко Г. Хвороби в галузі національної пам'яті. – К., 2003. – С. 335.

3.     Грушевський М. Про рідну мову і українську школу. – К., 1991. – С. 19.

4.     Кононенко П. П. Українознавство. – К., 1994.

5.     Лозко Г. Українське народознавство. – К., 1995. с. 367.

6.     Національна доктрина розвитку освіти. Затверджена Указом Президента України від 17 квітня 2002 року № 34/2002.

7.     Павлюк С. П., Горинь Г. Й., Кирчіва Р. Ф. Українське народознавство. – Л., 1994. – с. 608.

8.     Помиткін Е. О. Духовний розвиток учнів у системі шкільної освіти. – К., 1996. – с. 164.

9.     Стельмахович М. Г. Народна педагогіка. – К., 1985. – С. 13.

10.                             Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення. К., 1998. – С. 333.

11.                             Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві // Вибр. твори: В 5 т. – К., 1976. – Т. 2. – С. 554.

12.                             Ушинський К. Д. Про сімейне виховання. – К., 1974.- с. 148.

13.                             Ушинський К. Д. Рідне слово // Вибр. пед. твори. – К., 1983. – Т. 1. – С. 486.

Відомості про авторів